Біографія Історична довідка по минуле та сучасне спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня №9 з поглибленим вивченням іноземних мов
Школа... Колиска знань. Це поняття входить в кожний дім в кожну родину. З школи починається шлях у життя. Яким буде цей шлях: широким і світлим, щедрим на успіхи і досягнення, чесним і гідним, чи...? На це відповість лише життя, а підготує цю відповідь школа. Спеціалізованій загальноосвітній школі І-ІІІ ступеня №9 з поглибленим вивченням іноземних мов школі — 70! Це вік зрілості, коли вже є певні здобутки, але ще багато планів на майбутнє. З появою нових першокласників школа кожен рік молодіє, розквітає сотнями посмішок, різнобарв’ям осінніх квітів. Нею оволодівають надії і мрії дітей, турботи вчителів, сподівання батьків.
ЇЇ НЕ ЗІСТАРИЛИ РОКИ...
На мальовничих берегах красуні-річки Рось, притоки Дніпра, розташовано одне з найдавніших міст України – Біла Церква. Ще в часи Київської Русі у 1032 році його заснував великий князь Київський Ярослав Мудрий. Давня і славна історія міста пов’язана з іменами К.Косинського, С.Наливайка, Б.Хмельницького, С.Паля, І.Мазепи, Т.Шевченка, І.Нечуя-Левицького, Шолом-Алейхема, К.Стеценка, К.Паустовського та багатьох інших відомих людей. На розі сучасного бульвару 50-річчя Перемоги і вулиці 60-річчя Жовтня стояло невеличке одноповерхове приміщення семирічної школи №16, поруч — будинок, де жили вчителі, і в ньому дві класні кімнати. Поряд з цими приміщеннями стояла стара, брудна кузня. За кузнею були городи для вчителів школи. Це була типова околиця міста Білої Церкви, село Олександрія. Весною 1936 року кузня була знесена, а на її місці було закладено фундамент під школу. Будівля росла швидко, поверх за поверхом. Школу потрібно було здати до вересня 1937 року. 5 серпня 1937 року в місцевій газеті “Радянська нива” було опубліковано статтю Баса “Будівництво школи під загрозою зриву”. В ній висвітлювалось занепокоєння про можливість несвоєчасної здачі об’єкту. Але 1 вересня 1937 року відбулось урочисте відкриття середньої загальноосвітньої школи №9. Комплектувалась школа на базі класів семирічної школи №16. В своє красиве приміщення школа прийняла 550 учнів. Склад учнів був з 1-го по 10-й клас. Третій поверх школи, який не встигли добудувати до 1 вересня, був заселений учнями 9-х та 10-х класів у грудні місяці 1937 року. І зажила школа нормальним шкільним життям. Першим директором середньої школи №9 був Шпак Петро Дорофійович, завучем — Бугайов Павло Федорович. Першими вчителями: Червінський Дмитро Іванович – вчитель російської мови та літератури, Онищенко Ганна Миколаївна – вчитель німецької мови, Колесник Іван Олександрович – вчитель фізики, класний керівник першого випуску, Бугайова Марія Степанівна – вчитель географії, Боярчук Катерина Григорівна – вчитель початкових класів, Мельникова Євгенія Іванівна – вчитель математики, Ничипоренко Єлизавета Миколаївна – вчитель початкових класів, Підгаєцька Ганна Серапіонівна – вчитель німецької мови, Ткаліч А.Д. – військовий керівник, Калашніков М.І. – вчитель креслення, та вчителі Пугач П.І., Парчевська Галина Іванівна, Парчевський Дмитро Тимофійович. Школа працювала добре, вчителі в першу чергу намагались дати глибокі і міцні знання учням. Більшість учнів навчались на “добре” і “відмінно”. На високому рівні була поставлена робота гуртків художньої самодіяльності. В школі випускався літературний альманах “За знання”, де учні робили свої перші творчі спроби. У 1938 році в школі відбувся перший випуск 10 класу в кількості 29 учнів. Більшість випускників 1-го і наступних довоєнних випусків успішно закінчили ВУЗи і стали хорошими спеціалістами у різних галузях. 22 червня 1941 року фашистська Німеччина віроломно напала на нашу землю. Директор школи Шпак П.Д., вчителі, випускники пішли на фронт захищати Вітчизну від лютого ворога. 16 липня 1941 року фашисти окупували місто. Німецькі варвари по-хижацькому зруйнували культурно-освітні заклади та установи народної освіти. Вони спалили приміщення першої та другої середніх шкіл, повністю знищили шкільні меблі, учбові приладдя. Матеріальні збитки, заподіяні школам, становили 4 811 тис.крб.. Школа №9 була закрита, в її приміщенні фашисти організували шпиталь для німців. Мрії та надії на визволення з-під гніту лютого ворога, віра в перемогу спонукали людей мужньо боротись, йти в підпілля, шкодити фашистам в міру своїх сил і можливостей, чекаючи щасливого дня Перемоги. Вчителі: Онищенко Ганна Антонівна і Підгаєцька Ганна Серапіонівна продовжували навчати дітей вдома. 4 січня 1944 року було звільнено від німецьких фашистів Білу Церкву. Водночас із відродженням економіки у перші дні після визволення міста від фашистських окупантів, трудівники вийшли на відбудову шкіл і культурно-освітніх закладів. Вже 15 січня 1944 року, через два тижні після вигнання фашистів, відновилось навчання в десятьох школах, у тому числі і в СШ №9. Всього приступило до навчання 2959 дітей, в роботу включились 130 вчителів міста. Заняття учнів школи №9 розпочали у приміщенні на вул.Червоноармійській (бульвар 50-річчя Перемоги), де тепер (з1978 року) розміщена музична школа №2. З січня 1944 року школу очолив Шиманський Терентій Андрійович, а з кінця 1944 року – Пясецька Агнеса Євгеніївна. В кінці квітня 1944 року шпиталь перенесли, а школа повернулась в своє приміщення. Вчителі та учні переобладнали приміщення під школу. Вони позносили столи, стільці, змайстрували лави і перейшли в приміщення школи. Вчителі працювали все літо без відпусток, вони разом з учнями заготовляли дрова в урочищі Товста. А в селі Глушки бригади вчителів та учнів копали і заготовляли на зиму торф. Силами батьків та старшокласників було зроблено ремонт школи. Всі переживали великі матеріальні нестатки, але діти вчились завзято, були ініціативними, дружними, особливо панував дух колективізму, взаємодопомоги. Але не всі повернулись до мирної праці. В пеклі війни загинув директор школи Шпак Петро Дорофійович. Не повернулися з фронтів вчителі Бугайов Павло Федотович та Колесник Іван Антонович. В гестапівських застінках за підпільну роботу по-звірячому замучені Онищенко Ганна Антонівна, Парчевський Дмитро Тимофійович, Парчевська Галина Іванівна. Захищаючи від ворога Батьківщину, загинули перші випускники Онищенко Юрій, Глущенко Валентин, Щербаков Костянтин, Демченко Анатолій, Нечитайло Володимир, Є Дмитренко, І.Рабинович.За зв’язок з партизанами та підпільну роботу розстріляні фашистами Швачкіна Двойра та Крупник Зоя. Світла пам’ять про них надовго залишиться в серцях майбутніх поколінь. Мирне життя поступово налагоджувалось. Приходили в школу нові вчителі і учні — школа знову повернулась до мирної праці. Всі діти шкільного віку були охоплені навчанням. Але існувало багато проблем з будматеріалами, шкільним майном, підручниками. У 1946 році директором школи призначений Куліцький Радіон Олександрович, який у 1947 році перейшов на посаду інспектора міськвно. Йому на зміну прийшла Лєдяйкіна Поліна Яківна. З серпня 1948 року школу знову очолив Куліцький Радіон Олександрович і працював директором до виходу на пенсію у 1968 році. В 1956 році в школах міста введено політехнічну освіту. Наша школа стала називатись — Білоцерківська політехнічна школа №9. В 1956-57 навчальному році в школі було сім спеціалізованих класів по консервному виробництву. Це були технологи-консервщики та бухгалтери харчової промисловості. В спецкласи приймали учнів, які навчалися “добре” та “відмінно”. До 1961 року школа давала політехнічну освіту, вона була одинадцятирічкою. Базовими підприємствами школи були міський консервний завод, центральний універмаг, бухгалтерська школа. Особливо запам’яталися випускникам такі вчителі: Шпількерман Семен Ілліч – викладач статистики і бухгалтерського обліку, Липова Надія Прокопівна – вчитель української мови і літератури, Пасинок Микола Антонович – вчитель німецької мови, Дядюк Анатолій Григорович – вчитель хімії, Іванова Лідія Іллівна – вчитель фізики, Нікітенко Людмила Михайлівна – вчитель географії, Глувківська І.О., Пономаренко О.І., Калашніков М.І. – вчителі креслення, Шпак Віра Іванівна – вчитель російської мови і літератури, Бровченко Ганна Дмитрівна – вчитель математики, заступник директора. В цей в школі було введено предмет “Логіка і психологія”, який викладала Томченко Валентина Григорівна. Школа привчала дітей до праці; учні були надзвичайно трудолюбиві, не цурались ніякої роботи; вони із задоволенням працювали на пришкільних дослідних ділянках у Білоцерківському хмільгоспі та на птахофабриці. З 1960 року рішенням Ради міністрів УРСР від 16 серпня за № 1337 школу було реорганізовано і вона одержала назву — Білоцерківська середня загальноосвітня трудова політехнічна школа № 9 з викладанням ряду предметів англійською мовою. В школі було понад 700 учнів, щорічно комплектувались класи з вивченням англійської мови, починаючи з першого класу. Спочатку було важко, не все вдавалось, потрібні були спеціальні підручники, добре підготовлені спеціалісти. І все ж педколектив доклав багато зусиль до виконання програми. Більшість випускників, що вивчали поглиблено англійську мову, добре здавали вступні іспити до вищих навчальних закладів. У 1962 році в школі створений чудовий Клуб інтернаціональної дружби, метою якого було патріотичне та інтернаціональне виховання учнів, налогодження дружніх стосунків з країнами, які підтримували дипломатичні зв’язки з Україною. Цей клуб створений з ініціативи заступника директора з навчально-виховної роботи Комісарової Т.І.. У цьому ж році розпочалось активне листування учнів з школярами шкіл союзних республік. У КІДі зібраний багатий матеріал про навчання та позанавчальну роботу учнів різних національностей. 1963-1964 р.р. – перші зустрічі з делегацією з м.Радвілішкіс Литовської області, на чолі делегації – директор школи та його заступник Мацькавичене Регіна та 25 учнів. Незабутні спільні поїздки до м.Києва, екскурсії по м.Біла Церква, вечори дружби, концерти художньої самодіяльності, обмін сувенірами. Ця робота викликала величезний інтерес в учнів. Організаторами були творчі, ініціативні вчителі англійської мови: Швець О.І., Фоміна В.Ф., Тимченко Г.О., Малина К.С., Сацкова А.М., Пантелєєва Н.Г., Каверцева А.М., Смичек Г.К., Тарасевич Л.Й., Синицька А.Я., Михайліченко З.М., Дерлюк Н.Г.. Музей клубу постійно поповнювався новими експонатами, в ньому учні приймають делегації з різних шкіл міста, області та із-за кордону. Клубу “Дружба” за велику пошукову роботу та інтернаціональне виховання учнів присвоєно ім’я Яна Налепки – відомого керівника партизанського руху Чехословаччини. За роки існування клуб ім.Яна Налепки став візитною карткою школи, він започатковував традиції, які стали загальношкільними. Починаючи з ярмарок солідарності з перерахуванням грошей у фонд Миру, мітингів протесту і солідарності, фестивалів дружби, цікавих зустрічей і закінчуючи дружбою з українською діаспорою в різних країнах світу – ось невеликий перелік захоплюючих справ кідівців. Велику участь в організації цілеспрямованої роботи КІДу. проведенні заходів з участю мешканців мікрорайону та інших шкіл міста проводили керівники КІДу Фоміна В.Ф. – заслужений вчитель України та її наступниця Каверцева В.М., яка за активну роботу по патріотичному та інтернаціональному вихованню учнів нагороджена орденом “Дружба народів”. Незабутні зустрічі кідівців з делегаціями Чехії та Словаччини, міст-побратимів: Ногінська (Росія), Борисов (Білорусія), Радвілішкіс (Литва), Бровари (Київщина), Прибор (Словаччина), поїздки учнів до Італії, Чехословаччини, Росії, Естонії. Ідуть роки. Разом зі зміною шкільного життя змінюється і напрямки, структура роботи КІДу. Сьогодні на базі нього створено Центр Дитячої Дипломатії (ЦДД), вихованці якого продовжують справу дружби і взаєморозуміння між народами України, підтримують зв’язки та вивчають життя і традиції української діаспори за кордоном. 40-річний ЦДД і сьогодні молодий і бадьорий, дякуючи молодості та енергії своїх вихованців, продовжує та примножує свої кращі традиції. З 1968 року школу очолив Друзяка Андрій Андрійович. 1969 рік. В розпалі будівництво Білоцерківського комбінату шин і гумо-азбестових виробів. Паралельно з основним будівництвом розпочали зводити середню школу по вул. Водопійній. Особливо активно і швидко пішло будівництво у 1970 році. В липні-серпні 1970 року особливо значну допомогу будівельникам надавав колектив вчителів та учнів старших класів середньої школи № 9, який мав переселитися в цю новобудову. Велику організаторську роботу в цей період провів директор школи №9 Друзяка Андрій Андрійович та вчителі Лойфенфельд М.А., Ігнатенко В.П., Піскорський М.І., Векліч М.П., Дядюк А.Г., Нікітенко Л.М., Демінська А.Є., завучі школи Федоришина Г.Н., Фоміна В.Ф. Основними будівельними організаціями, які зводили школу, були БМУ-34 (начальник Дунаєв Г.І.) , БМУ-3 (начальник Кононенко В.І.) та ряд субпідрядних організацій. 31 серпня 1970 року настала хвилююча хвилина передачі будівельниками приміщення школи для експлуатації. На мітингу з цієї нагоди виступили: голова виконкому Ради народних депутатів Фурсов Я.А., директор комбінату шин і гумо-азбестових виробів Лопатто Е.І., завідуюча міськВНО Зубенко Л.П., директор середньої школи № 9 Друзяка А.А., представники будівельних організацій та представники громадськості. Школа розпочала свою трудову біографію у новому приміщенні лише з 3 вересня 1970 року. З жовтня 1975 року школу очолила Копаниця Галина Дмитрівна. В новому приміщенні створені кращі предметні кабінети школи та міста: хімії – зав. кабінетом Гавага Л.П., фізики – зав. кабінетом Лойфенфельд М.О., біології – зав. кабінетом Баранівська А.М., історії – зав. кабінетом Слуцька Г.В., російської мови та літератури – зав. кабінетом Москаленко Н.М., української мови – зав. кабінетом Дядюк М.С., української літератури – зав. кабінетом Демінська А.Є., математики – зав. кабінетом Соляник Н.О., Томашук В.П., географії – зав. кабінетом Нікітенко Л.М., Сидорко С.М., лінгафонний кабінет – Гутман Л.М., шкільна бібліотека – зав. Гашинська Г.І.. Всі вчителі початкових класів оформляли кабінети, кращими з яких були кабінети Костенко М.І., Антонюк О.С.. Школа однією з перших у місті підтримувала почин москвичів “Від творчо працюючого вчителя – до творчо працюючого колективу”. Вивчався і творчо впроваджувався передовий педагогічний досвід роботи кращих шкіл країни. У центрі уваги педагогічного колективу – патріотичне та моральне виховання учнів. Силами ініціативних, творчих учителів створено шкільний ідеологічний комплекс, куди входили: Ленінський зал – керівник Савченко Г.О., клуб інтернаціональної дружби – Каверцева, Зал бойової слави – керівник Слуцька Г.В., Трунов Я.М., Зал профорієнтації – керівник Векліч М.П., клуб політінформатор – Присяжний О.В., Харчук В.Т., шкільна бібліотека – Гашинська Г.І., а згодом, відкрито шкільний музей Хліба – керівник Баранівська А.М., Пушкінський клуб – керівник Двухбабна Г.О..
Досягнення Головне завдання, що стоїть перед СЗОШ № 9, - сформувати нову людину, творчу особистість, розкриття обдарувань якої збагатить суспільство, забезпечить прогресивний розвиток країни, світу, людства. І в цьому контексті на перший план виходить організація роботи з обдарованими дітьми, головною метою якої є створення умов для формування високоінтелігентної, активної творчої особистості. Головним засобом заохочення обарованих учнів є предметні олімпіади. Аналіз участі команд школи у другому етапі всеукраїнських учнівських олімпіад із базових дисциплін за три осатнніх навчальних роки показує, що в 2004 році перших місць було 7, других - 14, третіх - 15, шо дозволило команді школи в рейтингу серед закладів нового типу посісти третє місце. В 2005 році перших місць було 6, других - 10, третіх - 9, в результаті - достатній рівень серед закладів нового типу. В 2006 році перших місць - 5, других - 7, третіх - 16, в результаті - високий рівень серед закладів нового типу. Третій етап всеукраїнських учнівських оліміпад із базових дисциплін приніс у 2006-2007 н.р. перші місця з російскьої мови та образотворчого мистецтва, треті місця з англійської мови й української мови та літератури. Учні випускних класів початкової школи у міських олімпіадах із основ наук у 2007 році посіли перше місце з української мови та четверті місця з читання та курсу "Я і Україна". У рамках роботи з обдарованими дітьми здібних старшокласників учителі залучають до дослідницько-експериментальної роботи, цетром якої стало учнівське наукове товариство. Виконуючи науково-дослідницькі роботи, учні набувають умінь самостійно працювати із першоджерелами, використовувати методи досліджень, визначати мету, розробляти гіпотези, аналізувати та синтезувати отримані дані, робити висновки. Дослідницька діяльність старшокласників - це самореалізація валсного творчого потенціалу, засіб розвитку мислення, засіб визначення навчального та соціального статусу особистості. Учні школи беруть участь у всіх етапах Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт МАН України, неодноразово займаючи призові місця. Так, у 2006-2007 навчальному році 12 учнів брали участь у 1 етапі та посіли 10 призових місць. Педагогічний колектив школи вірить, що в майбутньому наші учні стануть тими, хто визначатиме обличчя країни, рівень її соціально-економічного та наукового розвитку.
Поточні проекти Наша школа приймає активну участь в реалізації самих різноманітних учнівських, дитячих, молодіжних, творчих, спортивних, екологічних та соціальних проектів. Щорічними конкурсами є : карнавальна хода до Дня міста, свято квітів, конкурс малюнків на асфальті, конкурс орігамі, "Вікторина юних пожежників - 01", міський конкурс "Моя Україна", природоохоронна акція "Збережи ялинку", міський конкурс "Ялинкове диво", конкурс агітбригад, конкурс "Учень року", виставка-конкурс "Краса руками молодих", виставка-конкурс "Технічне майбутнє України", обласний конкурс "Таланти твої, Київщино!", конкурс малюнків "Космічні фантазії", міська еколоогічна акція "Охорона довкілля - справа спільна", конкурс "Чорнобиль очима дітей", військово-патріотична гра "Котигорошко", міські туристичні змагання. В цьому році започатковано власні нові проекти : "Інформаційні-комп''ютерні технології навчання" та "Школа юних рятувальників". Даний розділ сторінки досягнень заплановано до регулярного поповнення та оновлення.
Пишіть нам school9@bel.com.ua school9admin@ukr.net goodteacher@meta.ua
